ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Чи пам’ятає людина, у якому віці почала усвідомлювати себе хлопчиком чи дівчинкою? Психологи стверджують, що процес гендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Формування психологічної статі дитини залежить не лише від біологічного чинника, а й від соціального середовища, у якому вона розвивається. Сім’я завжди була і буде першим соціальним середовищем, яке визначає ціннісні орієнтації дитини.
Як правило, під впливом близьких родичів дитина усвідомлює, яким має бути хлопчик, а якою – дівчинка, чим вони мають цікавитися, якій діяльності віддавати перевагу. Так дитина отримує на майбутнє орієнтири щодо виконання у житті певної статевої ролі – чоловічої чи жіночої.
Крім сім’ї, на формування ціннісних орієнтирів дитини впливають заклади освіти, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації, «значимі інші».
У перші роки життя дитини на розвиток її особистості значний вплив має соціальне середовище дошкільного закладу. Саме у ньому дитина починає розширювати свій досвід, ознайомлюватися з культурою і пануючими у суспільстві етичними нормами, «приміряє» їх до себе, випробовує їх у відносинах з однолітками і дорослими. У психології це «вростання у життя» отримало назву соціалізації.
Мета та завдання гендерного виховання дошкільників
Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей – мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри, онука чи онучки, надійного друга чи подруги – треба починати з раннього віку, коли починає формуватись особистість.
Метою гендерного виховання є:
· формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;
· формування моделі поведінки певної статі;
· прищеплення культури взаємовідносин статей.
З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання з гендерного виховання дошкільників:
· виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання;
· поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст понять «хлопчик», «дівчинка», сприяти статевій ідентифікації;
· формувати здорове ставлення дітей до статевих відмінностей, до народження дитини;
· правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;
· підтримувати фізичне і психічне здоров’я дітей, радість світосприйняття, оптимістичне ставлення до навколишнього світу;
· виховувати стійкий інтерес і позитивне ставлення до рідних, близьких, значимих для дитини людей, бажання бути приємними партнерами у спілкування з ними;
· стимулювати самостійність, уміння здійснювати мотивований вибір; збагачувати знання про свою сім’ю, рід, сімейні реліквії, традиції;
· ознайомлювати з основними функціями сім’ї як психологічної групи і соціального інституту;
· ознайомити з розмаїттям соціальних ролей, їх особливостями, виховувати позитивне ставлення до різних соціальних ролей та розуміння необхідності їх існування;
· закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей.
Організація роботи з гендерного виховання у дошкільному закладі.
Питання гендерного виховання починаючи з раннього віку є невід’ємною частиною усіх видів діяльності дітей. На заняттях з різних розділів програми (ознайомлення з навколишнім світом, Розвиток мовлення, формування математичних уявлень, фізкультура тощо), під час образотворчої, трудової та ігрової діяльності діти засвоюють загальноприйняті норми поведінки, зміст і особливості виконання певних соціально-статевих ролей.
Починаючи з середньої групи з дітьми варто проводити спеціально організовані заняття, спрямовані на реалізацію завдань гендерного виховання, адже діти п’ятого року життя вже мають деякі уявлення про особливості соціальних взаємовідносин між жінками і чоловіками.
Основними формами роботи з дітьми у цьому напрямі є:
· організовані заняття – групові та індивідуальні;
· етичні бесіди;
· проблемні ситуації;
· прогнозування життєво значимих ситуацій;
· ігри;
· ситуації спілкування з дітьми;
· прогулянки, екскурсії;
· театралізовані розваги;
· самостійна діяльність дітей.
Усю роботу з гендерного виховання треба проводити, дотримуючись таких принципів:
· активності – використання будь-яких ситуацій у житті дитини для формування у неї правильних установок щодо своєї статі і вироблення відповідної рольової поведінки;
· реалістичності – формування реалістичного розуміння статевої диференціації;
· адресності – врахування не лише статі і віку дитини, а й її психічного та фізичного розвитку, соціального і культурного рівня;
· неперервності – послідовне врахування накопичених знань і соціального досвіду дитини, починаючи з раннього дитинства;
· правдивості – надання максимально правдивої інформації з урахуванням віку дитини та можливостей розуміння цієї інформації;
· довіри – базування відносин між дитиною та педагогом на довірі, яка можлива лише за умови серйозного ставлення педагога до інтересів дитини, її бажань та проявів статевої поведінки;
· моральної чистоти – виховання моральної особистості, у якій домінують якості, що формують хлопчика як майбутнього чоловіка, а дівчинку – як майбутню жінку.
Формування статево-рольової поведінки дітей
у дитячому колективі
Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки. Перед вихователями стоять такі завдання:
· формувати у дітей уявлення про відмінності у поведінці хлопчиків і дівчаток;
· розвивати способи взаємодії, притаманні жіночому і чоловічому типам поведінки;
· створювати умови для набуття досвіду чоловічої і жіночої поведінки;
· розвивати морально-вольові якості, характерні для хлопчиків (сміливість, рішучість, силу, витривалість тощо) і дівчаток (доброту, ніжність, співчутливість, чуйність тощо).
Робота з формування статево-рольової поведінки у дітей проводиться вихователями у трьох напрямах:
· формування поведінки хлопчиків;
· формування поведінки дівчаток;
· формування способів взаємодії хлопчиків і дівчаток.
Досвід взаємодії у різних життєвих ситуаціях формується у дітей через спільні дії з предметами (іграшками, квітами, книги книгами тощо) чи комунікації (обмін судженнями, думками, оцінками тощо). Завдання вихователя – демонструвати правильні способи взаємодії і розвивати у дітей здатність обирати у відповідній ситуації найбільш правильні з них. У ситуаціях, коли треба поступатися, вміти слухати та розуміти одне одного, бути вдячними за поступку, поважати думку іншого вихователь сприяє формуванню єдиних способів поведінки незалежно від статі дітей. Але право першого вибору завжди має залишатися за дівчинкою.
Створення ігрових куточків для хлопчиків і дівчаток
Дуже важливим аспектом роботи з гендерного виховання дітей є створення відповідного предметно-розвивального середовища, яке є умовою прояву статево-рольової поведінки дітей, стимулює їх до вираження у повсякденні свого чоловічого чи жіночого образу.
Створюючи предметно-ігрове розвивальне середовище у групі дошкільного закладу, обов’язково слід подбати про осередки, у яких граються разом і дівчатка, і хлопчики: сюжетно-рольові ігри «Сім’я», «Магазин», «Поліклініка», «Бібліотека», «Лікарня» тощо. Саме у віці п’яти – семи років діти під час ігрової діяльності починають групуватися за статевим принципом. Такий «розподіл» дітей, з одного боку, сприяє формуванню жіночності у дівчаток і мужності у хлопчиків, а з іншого – підводить їх до розуміння необхідності спільних ігор.
Роль ігор та іграшок у формуванні майбутніх чоловіка і жінки
Психологи вважають, що з допомогою ігор та іграшок діти дошкільного віку оволодівають нормами і правилами життя у суспільстві. Саме в ігровій діяльності розвиваються їхні інтелект і емоції, уява і мовлення. Програючи сюжети з дорослого життя, моделюючи відносини «лікаря» і «хворого», «водія» і «пасажира», «матері» і «доньки», діти засвоюють соціальні норми поведінки.
У дітей, які не грають в ігри, що відповідають їхній статі, під час формування статево-рольових стереотипів поведінки зазвичай виникають труднощі. Такі діти можуть стикатися з проблемами під час спілкування з однолітками як своєї, так і протилежної статі, їх самооцінка менш стійка і неадекватна.
Специфіка пізнавального розвитку дівчаток і хлопчиків потребує диференційованого підходу до них під час організації пізнавальної діяльності. Так, у хлопчиків зазвичай переважає зорове сприйняття, у дівчаток – слухове.
Дівчатка потребують детальнішого пояснення завдань, ніж хлопчики, для яких достатньо лише вказівки щодо принципу їх виконання.
Під час занять вихователям не слід завжди вимагати повної відповіді від хлопчиків: у них швидкість мовлення (кількість слів, промовлених за одиницю часу) менша, ніж у дівчат. Особливу увагу на заняттях з розвитку мовлення варто приділяти читанню літературних творів та етичним бесідам за їхнім змістом. Образи героїв не лише мають бути художньо виразними й емоційно привабливими, а й демонструвати полярні еталони поведінки (боягуз – герой, працьовита – ледача тощо). Саме зміст художніх творів сприяє формуванню уявлень дітей про ідеали сімейних відносин.
Організовуючи спільну трудову діяльність, доцільно об’єднувати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера.
Але не слід забувати про індивідуальні нахили та інтереси дітей. Іноді хлопчики із задоволенням і дуже вправно орудують голкою, а дівчатка – молотком, і це не заважає їм у всіх інших ситуаціях виявляти свій «чоловічий» чи «жіночий» тип поведінки.
Отже, завданням вихователів є формування гендерної компетентності як складової життєвої компетентності дітей дошкільного віку. Розроблення та впровадження у практику роботи гендерно-освітньої технології сприяє розширенню гендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії – дітей, батьків, вихователів.
